Цифровий репозиторій Національного університету водного господарства та природокористування вітає Вас!
Нові надходження
Тип документа: Силабус , Силабус навчальної дисципліни «Екологічний вимір світової економіки та міжнародної політики» для здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня, які навчаються за освітньо-професійною програмою «Міжнародні економічні відносини» зі спеціальності С1 «Економіка та міжнародні економічні відносини(за спеціалізаціями)» денної та заочної форми навчання(2026) Жемба А. Й.; Срібна Є. В.Мета та завдання Метою вивчення навчальної дисципліни «Екологічний вимір світової економіки та міжнародної політики» є формування у здобувачів вищої освіти системи теоретичних знань і практичних навичок щодо аналізу впливу глобальних екологічних факторів на розвиток світової економіки, формування міжнародної екологічної політики та інструментів «зеленої» модернізації міжнародних економічних відносин. Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань: дослідження теоретико-методологічних засад екологізації світової економіки; аналіз діяльності міжнародних організацій та інституцій у сфері охорони довкілля та сталого розвитку; вивчення правових та економічних інструментів глобального екологічного регулювання; оцінка впливу кліматичних змін на стратегії міжнародних компаній та національних економік; розуміння ролі екологічної дипломатії у розв'язанні транскордонних та глобальних екологічних проблем.Тип документа: Стаття , СИДЕРАЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ В КОРОТКОРОТАЦІЙНІЙ СІВОЗМІНІ МАЛИХ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ(НУВГП, 2026) Мошинський В. С.; Вознюк С. А.У статті обґрунтовано доцільність і практичні параметри застосування сидерації в короткоротаційній трипільній сівозміні (соя – пшениця озима – картопля) малого фермерського господарства Рівненського району на темно-сірих опідзолених ґрунтах агровиробничої групи 49д. Виявлено три календарних вікна для сидерації: після сої (30-45 днів) – для небобових сидератів родини Капустяних; після пшениці озимої (8–9 місяців) – для кінських бобів як озимого сидерату; після картоплі (6–7 місяців) – для озимого жита перед соєю. Розраховано еквівалент надходження органічної речовини від сидератів у гної підстилковому: від 3,1 т/га (фацелія) до 7,8 т/га (кінські боби). Оптимальна стратегія з використанням усіх трьох вікон (редька олійна + кінські боби + озиме жито) може забезпечити сумарний еквівалент 16,0 т/га гною підстилкового на ротацію. Проведено економічний аналіз: витрати на сидерацію є у 4–7 разів нижчими порівняно з вартістю еквівалентної кількості гною підстилкового.Тип документа: Стаття , ОЦІНЮВАННЯ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ БАСЕЙНУ Р. УСТЯ(НУВГП, 2026) Клименко М. О.; Рабешко Я. І.У статті викладено матеріали досліджень оцінювання деградаційних процесів ґрунтового покриву басейну р. Устя. Установлено, що частка ріллі у структурі сільськогосподарських ландшафтів басейну річки становить 59% і класифікується категорією незадовільного стану, потребує збільшення площ лісів та багаторічних насаджень. За показниками родючості сірі лісові та чорноземні ґрунти характеризуються середнім вмістом гумусу від 2,1 до 3,0%, від’ємним балансом гумусу, динаміка змін якого у Здолбунівському, Острозькому і Рівненському районах описується математичними моделями, які мають вид парабол третього порядку при коефіцієнтах детермінації від 0,72 до 0,77. Динаміка від’ємного балансу гумусу характеризується наявністю чотирьох періодів, а саме: перший (1976–1995 рр.) формування позитивного балансу; другий (1995–2005 рр.) різко дефіцитний; третій (2005–2020 рр.) призупинення наростання від’ємного балансу; четвертий розпочався з 2020 р. – спостерігається тенденція зменшення від’ємного балансу. Наявність у ґрунтах басейну річки дефіцитного балансу гумусу – 0,6 т/га зумовило у період 2010–2020 рр. формування в них площ з розбалансованими рівнями забезпеченості рослин вмістом гумусу, легкогідролізованого азоту, рухомого фосфору, обмінного калію і сірки. Так, низький ступінь забезпеченості ґрунтів гумусом складав площ: світло сірих (51,3%), темно-сірих (50,6%), чорноземів (31%). Дуже низький і низький ступінь забезпеченості мали ґрунти за вмістом легкогідролізованого азоту: світло-сірі (30,1 і 61,5%), темно-сірі (31,8 і 65,2%), чорноземні (14,1 і 59,5%). Сполуками обмінного калію ґрунти басейну забезпечені дещо краще середнім і підвищеним ступенями, а саме: світло-сірі (47 і 1,5%), темно-сірі (55,3 і 12,4%), чорноземи (32,7 і 16,2%) відповідно. Найвищі ступені забезпечення були виявлені для сполук рухомого фосфору: світло-сірих підвищеного ступеню (31,9%), високого (33%), темно-сірих 30,4% і 45,6%, чорноземів 20,6% і 17,9% відповідно. Наявність порушення рівноваги елементів живлення у ґрунтах басейну було підтверджено аналізом даних з точкових відборів зразків у трьох районах у 2020 році. Встановлення рівноваги між елементами живлення пропонується здійснювати шляхом застосування розрахованих норм азотних і калійних добрив, які знаходяться у нестачі (першому і другому мінімумі).Тип документа: Стаття , БІОЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО КУРСУ(НУВГП, 2026) Мельник В. І.; Мельник В. І.У статті обґрунтовано біоетичні засади сталого розвитку аквакультури в Україні в контексті імплементації принципів Європейського зеленого курсу. Розглянуто ключові концепції та їх адаптацію до сфери водних біоресурсів, де риби визнаються відчуттєздатними істотами. Проаналізовано нормативну рамку ЄС: Стратегію «Від ферми до виделки», Стратегію збереження біорізноманіття 2030, Кліматичний закон, План дій із нульовим забрудненням, а також принцип DNSH як обов'язковий фільтр для фінансування через EMFAF та RRF. Виявлено основні біоетичні виклики інтенсивної аквакультури: висока щільність посадки (стрес і страждання риб), антибіотикорезистентність, генетичні втручання, втечі риб та забруднення довкілля. Здійснено порівняльний аналіз стандартів ЄС (обов'язкові welfare-стандарти, EFSA guidelines, операційні індикатори добробуту) із законодавством України станом на 2026 рік. На основі SWOT аналізу запропоновано дорожню карту гармонізації (2026–2030 рр.), яка охоплює чотири етапи: нормативно-правове забезпечення, пілотні проєкти RAS/IMTA, сертифікацію та освіту, моніторинг і ESG-звітність. Доведено, що інтеграція біоетичних принципів, декарбонізація та дотримання DNSH є не лише умовою доступу до європейського фінансування, а й конкурентною перевагою України на шляху до членства в ЄС, забезпечуючи синтез економічної ефективності, екологічної сталості та моральної відповідальності перед сучасними і майбутніми поколіннями.Тип документа: Стаття , ЯКІСТЬ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ЕКОСИСТЕМНИХ ПОСЛУГ РІЧКИ ПРИП’ЯТЬ У МЕЖАХ ПРИКОРДОННИХ ТЕРИТОРІЙ(НУВГП, 2026) Караїм О. А.Здійснено орієнтовну екологічну оцінку якості поверхневих вод річки Прип’ять у межах прикордонних територій в контексті визначення їх ролі у формуванні екосистемних послуг. Проведено аналіз гідрохімічних показників води за період 2021–2025 рр., зокрема розчиненого кисню, БСК, завислих речовин, сполук азоту та фосфору, сульфатів і хлоридів, а також виконано орієнтовну екологічну оцінку якості поверхневих вод за відповідними класами та категоріями. Встановлено, що за середніми показниками якість води загалом відповідає задовільному стану, однак характеризується помірним органічним і біогенним навантаженням, що проявляється у перевищенні нормативів за амонійним азотом та БСК у окремі роки. Визначено, що найбільш чутливими до змін якості води є регулювальні та підтримувальні екосистемні послуги річки, зокрема процеси самоочищення, підтримання кисневого режиму та біопродуктивності. Підвищення вмісту біогенних елементів формує ризики евтрофікації, що призводить до порушення трофічних зв’язків і зниження екологічної стійкості водної екосистеми. Водночас стабільні показники розчиненого кисню та завислих речовин свідчать про часткове збереження базових механізмів саморегуляції та підтримання функціональної цілісності екосистеми. Розрахунок блокових індексів підтвердив, що якість води за сольовим складом відповідає п’ятій з переходом у шосту субкатегорії (Іс = 5,33), а за трофо-сапробіологічними показниками – четвертій субкатегорії (Іт-с = 4) за середніми значеннями, тоді як за найгіршими показниками ці значення знижуються до шостої (Іс = 6,17) та межі п’ятої – шостої субкатегорій (Іт-с = 5,6). Отримані результати свідчать, що погіршення якості води обмежує функціональні можливості річкової екосистеми та знижує ефективність реалізації екосистемних послуг у прикордонному регіоні. Визначено необхідність посилення контролю за джерелами дифузного та точкового забруднення для збереження екологічного стану річки та підтримання її екосистемних функцій.